Вуличний музикант розповів, скільки можна заробити за вечір, за що отримував найбільші чайові та чому між вуличними артистами виникають конфлікти

Вуличний музикант Максим Васильків (сценічне псевдо Пішки до моря) розповів про заробітки під час виступів, реакцію перехожих, конфлікти з поліцією та іншими музикантами. Він також пояснив, чому не пише пісні спеціально для публіки та чому вважає харизму важливішою за талант на вулиці.

У бліц-інтерв’ю для Styler вуличний музикант поділився досвідом виступів у центрі Львова та розповів про особливості цієї професії.

— Скільки реально можна заробити за вечір на вулиці?

— По грошах? 2 тис. грн – майже середній показник.

— Яка людина залишила тобі найбільші "чайові" і за що (яку пісню чи слова)?

— Чоловік з дівчиною. Він закинув мені на банківську карточку 5 тисяч грн та попросив заспівати пісню гурту Океан Ельзи – "Така, як ти". Якщо чесно, то я довго не міг оговтатись, розмірковуючи про те, що це для когось навіть не гроші.

— Чи траплялися конфлікти з поліцією, охороною або місцевими?

— Траплялося. Двічі на мене написали скаргу, приїжджала машина з поліцією. Вони писали протокол. Все обійшлося, просто попросили мене піти. Але коли граю в центрі, то майже щодня зустрічаю муніципальну поліцію.

— Яка реакція перехожих запам’яталася найбільше?

— Не можу згадати якусь одну ситуацію, але я обожнюю, коли люди йдуть, а потім розвертаються, сідають, де стояли, і слухають мене.

— Хто частіше підтримує – молодь, старші люди чи туристи?

— По-різному насправді, не можу нікого виділити, моя музика не є дуже молодіжною чи драйвовою.

Виступ у Парку Культури (фото надане співаком)

— Був момент, коли хтось плакав або танцював під твою музику?

— Так, особливо коли співаю Скрябіна (якого знаю лише дві пісні) або ж Бумбокс.

— На твою думку, що люди неправильно думають про вуличних музикантів?

— На мою думку, що ми вільні. Насправді ми залежні від величезної кількості обставин, і грати на вулиці – це не вихід, це лише шлях на свободу.

— Чи є серед перехожих "постійні фанати"?

— Звичайно, є, часто це молоді пари, які приходять послухати мене, або люди, які живуть поруч з місцями, де я співаю.

— Що важливіше на вулиці: талант чи харизма?

— Харизма. Я знаю хлопця з прізвиськом "Депутат", то він ні в одну ноту не потрапляє, але молодь збігається, коли він виступає.

View this post on Instagram

— Що тобі подобається більше: співати хіти чи авторські пісні? А на що краще реагує публіка?

— Публіка, звичайно, що сильніше реагує на хіти, бо більшість людей, які підходять слухати, – це люди, які дуже люблять співати, але часто бояться. Але я люблю співати щось своє, я давно вирішив, що я творець, а не шоумен.

Я запитував у нашій спільноті, до якої я активно долучений, де я часто виступаю, про взаємодію з аудиторією. Називається "Мозаїка". Коли я граю в парку чи де-небудь, у мене, якщо чесно, насправді немає сильного бажання з кимось говорити, щось там запитувати. Я іноді можу перекинутися словами, але, в принципі, як я бачив, це інші музиканти теж роблять.

Мені не цікаво, щоб людям подобалась моя музика. Якщо вона мені подобається – я можу її поширювати, в мене є бажання її поширювати, ділитися. Якщо раптом так сталося, що іншим людям вона подобається – то, прикольно, класно. Я радію цьому. Але в мене ніколи не було самоцілі зробити музику, написати пісню, яка їм подобається. В мене ніколи не було такої думки.

Максим виступає на вулиці (фото надане співаком)

— Чи правда, що серед вуличних музикантів існує конкуренція, поділ "жирних" локацій?

— Абсолютно так, часто бувають навіть конфлікти через це. Є одна історія, як три музиканти вирішили поділити одну територію, одну точку, і домовилися ділитися по часу: хто коли грає.

Коли у центрі Львову заборонили грати, то двоє з них зникли. Але один із них продовжував боротися. Навіть коли приходила муніципальна поліція і писала протоколи, він спокійно це сприймав і казав: "Тільки я не піду звідси". Під час мітингів він допомагав військовим, дававши свою апаратуру. І так сталося, що вони вже за нього нібито якось там домовилися, він отримав дозвіл виступати в центрі.

Після цього колишні друзі почали питати у нього: "А чого ти? Ми ж разом з тобою працювали, давай, а чого ж ти нас кинув?" Він їх не слухав.

І сталась одна ситуація така недавно. Один із цих колишніх друзів прийшов до нього і каже: "Ти нас покинув?" і почав лізти до нього вже фізично, перекидати апаратуру.

Але конфліктів виникає завжди багато.

Щодо загальної цієї історії, то це, в суті, як історія 100-метрівки (проспект Свободи перед Оперним театром). Я не знаю, відколи наш головний герой, оцей, що все-таки утримався на місці, грає. А інші хто був раніше, хто почав грати нещодавно – так-сяк бігають то сюди, то туди.

Виступ на квартирнику (фото надане співаком)

— Яку пісню просять заспівати найчастіше?

— "Вона" Тараса Чубая.

— А які пісні ти принципово не співаєш навіть за великі гроші?

— "Червону руту". Просто дратує, чую її на кожному кроці.

— Чи згоден ти з думкою, що вуличний музикант має більше досвіду, аніж "зелений" учасник сучасних талант-шоу?

— Не уявляю, бо не спілкуюсь з учасниками шоу, але на запланованих виступах я відчуваю себе спокійно, людей не боюся, експериментую на сцені без підготовки.

— В якому б проєкті хотів взяти участь і чому?

— "Голос країни" – в дитинстві захоплювався, колись до років 12 мріяв туди потрапити.

— Що найбільше бісить – яке питання чи фраза, жест, поведінка? Є особливість професії, про яку знають лише ті, хто стоїть по той бік мікрофона?

— Люди, які думають, що я можу співати і говорити з ними одночасно. Вони стоять біля мене, коли я активно співаю, і щось мені розповідають. І очікують, що я буду на це відповідати.

Вас також може зацікавити, що бісить парамедика на екстреній швидкій допомозі.