На сьогодні червоний та синій кольори тісно пов'язані з Республіканською та Демократичною партіями. Але так було не завжди – вони почали асоціюватися з партіями лише після виборів у США у 2000 році, а історія пов'язана з висвітленням на телебаченні.

РБК-Україна розповідає, як так сталося і чому партії "мінялися" кольорами.

Зміст

• Історично партії не мали офіційних кольорів
• Демократів та республіканців "фарбували" з 1970-х, але навпаки
• Чому республіканці стали "червоними", а демократи "синіми"
• Коли кольори закріпилися за партіями
• Як ще політики використовують кольори

Історично партії не мали офіційних кольорів

Може здатися дивовижним, але зв'язок Республіканської партії із синім кольором набагато старший, ніж з червоним. Можливо, ця асоціація походить від Громадянської війни у США, коли армія Авраама Лінкольна носила темно-синю форму, на відміну від сірої, яку носили конфедерати.

Синій колір активно використовувався партією у XX столітті. З 1970-х логотипи республіканців були переважно синіми (як і більшість логотипів демократів). У ніч виборів-1984 у штаб-квартирі республіканців у Вашингтоні на задній стіні висіла величезна карта. Організатори зривали зелені обкладинки, під якими була синя тканина для 59 штатів, які підтримали Рональда Рейгана.

Фото: синій значок у кампанії республіканця Рональда Рейгана (фото з відкритих джерел)

Як правило, синій колір асоціюється з багатством і консерватизмом, оскільки історично був найдорожчим у виробництві.

Червоний колір, тим часом, тривалий час асоціювався з радикалізмом, як кров робітників, що повстали проти гнобителів. Червоні прапори та логотипи були на прапорах ліворадикальних політичних організацій – від комуністів до соціал-демократичних партій Західної Європи, Канади та Австралії.

Таким чином, деякі з ранніх виборчих мап (наприклад, "Статистичний атлас Сполучених Штатів" 1883 року) використовували схему "червоний для демократів, синій для республіканців".

Проте ні демократи, ні республіканці не мали офіційного кольору. Для ЗМІ це не мало значення, оскільки до 1970-х новини про вибори на телебаченні транслювалися у чорно-білому кольорі. А газети друкувалися здебільшого у монохромній гамі, де контраст має куди більше значення.

Демократів та республіканців "фарбували" з 1970-х, але навпаки

Все змінилося з появою та популяризацією кольорового телебачення. На момент президентських виборів-1972 більшість американців уже дивилися телешоу на кольорових телевізорах.

Звісно, три великі телекомпанії NBC, CBS та ABC транслювали передачі про передвиборну гонку у кольорі. Першу в історії американського ТБ кольорову карту виборів показали у CBS. При цьому синій колір використовувався для республіканців, а червоний для демократів.

На виборах 1976 року телеканал NBC показав величезну карту, розфарбовану кольорами прапора США. Штати, де результат був невідомий, горіли білим кольором, а ті, де переможець визначився, спалахували синім чи червоним.

Фото: кольорова карта виборів-1976 на NBC (nbcnews.com)

Тільки і в ній "республіканським" кольором був синій, а "демократичним" – червоний. Карта мала величезний успіх, її знову використали на виборах-1980. Ведучий новин на NBC Девід Брінклі зазначив, що приголомшлива перемога республіканця Рейгана того року виглядала на карті як "величезний басейн".

Незабаром інші канали вирішили скопіювати ідею з картою в ніч виборів, із червоними та синіми штатами. Поділ на кольори прижився в масах, але у кожного каналу була своя система – якій партії давати який колір.

Чому республіканці стали "червоними", а демократи "синіми"

На це питання немає однозначної відповіді. З 1984 року телекомпанія CBS повторила ABC, позначивши республіканців червоним, а демократів – синім. CNN переключилася на президентських виборах 1992 року, а NBC наслідувала її приклад у 1996 році (хоча і використала рожевий відтінок для кандидата від Республіканської партії).

Немає жодної інформації про те, що основні телемережі якось координували кольорову політику. Швидше за все, просто почали дотримуватися логіки ABC. Зрештою до початку 1990-х років саме її вечірні новини були найпопулярнішими.

Колишній виконавчий віце-президент NBC News Вільям Вітлі казав, що його мережа вирішила відобразити підхід конкурентів, щоб не збивати глядачів з пантелику.

Коли кольори закріпилися за партіями

Якщо до 1996 року телеканали здебільшого визначились із "партійними кольорами", то друковані ЗМІ продовжували грати за своїми правилами. Наприклад, журнал Time повідомив про результати виборів із червоним демократом Біллом Клінтоном та синім республіканцем Бобом Доулом.

На передовиці Washington Post про результати виборів-2000 демократи також позначалися червоним.

Однак саме 2000 рік став переломним. Гонка Джорджа Буша-молодшого проти Ела Гора була однією з найнапруженіших в історії США. Вибори через перерахунок голосів затяглися більш ніж на місяць, і карти у ЗМІ були наочним способом повідомити, як розгорталася гонка на національному рівні та у Флориді, де окремі округи "ходили по лезу ножа".

Перше зафіксоване використання терміна "червоний штат" відбулося у програмі Today Show на NBC, яка вийшла в ефір за тиждень до початку виборів-2000. Але саме після виборів червоні та сині штати міцно увійшли в ужиток.

Можливо, це сталося тому, що впливові видання The New York Times та USA Today почали використовувати червоний колір для Буша. "Я просто вирішив, що червоний (red, – ред.) починається з літери "р", республіканець починається з літери "р". Це була природніша асоціація", – зазначив графічний редактор NYT.

Фото: з 2000 року і по сьогодні республіканці червоні, а демократи сині (Getty Images)

Редактор, який проектував карту для USA Today, зазначив, що всі вже це робили таким чином. Рішення виявилося дуже впливовим, каже директор CNN з опитувань та аналізу виборів з 1993 по 2014 рік Кітінг Холланд.

"Я твердо переконаний, що поворотним моментом у червоно-синіх штатах стала національна карта, яку USA Today опублікував наступного дня після виборів у 2000 році. На якій червоний був республіканським, а синій – демократичним", – сказав він.

З того часу кольорові асоціації стали умовним позначенням ідеологічних позицій. Це дозволило ввести в політичний дискурс нові поняття, такі як "червоні" та "сині" штати. Тобто ті, котрі постійно голосують за ту чи іншу партію.

Техас вважається червоним, а Каліфорнія – синій. Тепер на кожних виборах на кожному каналі є карта, де з першого погляду можна зрозуміти, хто виграє у якому штаті.

Як ще політики використовують партійні кольори

Досить швидка нинішня кольорова диференціація перенеслася до інших сфер. Так, сайт для збору пожертв для демократів називається "ActBlue", а республіканці донатять через "WinRed".

Поширилася ця тема й на одяг політиків. Чоловіки все частіше стали носити червоні чи сині краватки, щоб підкреслити свою партійну приналежність. Жінки – сукні та костюми у колір своєї партії.

Фото: синя краватка у республіканця може натякати на бажання працювати з електоратом демократів (Getty Images)

Якщо хтось хоче наголосити на спробі примирити партії, то це теж можна висловити за допомогою цих кольорів. Іноді політик у такі моменти використовує краватку із червоно-синіми смужками.

Якщо змішати червоний та синій кольори, то вийде фіолетовий. "Фіолетовими" називають штати, де баланс сил республіканців та демократів не дає явної переваги одній із партій. І коли політики хочуть показати готовність працювати з представниками обох сторін, візуальним сигналом може бути елемент одягу фіолетового кольору.

Наприклад, наступного дня після виборів-2016 Хілларі Клінтон вийшла визнати поразку в піджаку з фіолетовим коміром. Частиною посилу залишити позаду поляризацію запеклої передвиборчої кампанії стала фіолетова краватка Білла Клінтона.

Також буває, що політики хочуть наголосити на готовності працювати з електоратом опонента. У таких випадках вони одягають краватки у кольорах іншої партії.

Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.