Про готовність іти на фронт, роботу ТЦК, артистів, які випали з українського контексту, важливість пісні "Пес Патрон" і її місію, ставлення до Тараса Тополі і Андрія Хливнюка – в інтерв'ю РБК-Україна розповів Іван Марунич.

Гумористичні пости, меми та коментарі на актуальні теми Івана Марунича у соціальних мережах ви точно бачили хоча б раз. Так само, як стовідсотково чули його пісню про пса Патрона, який "тримає" район. Але не всі знають, що вже багато років артист активно виступає на фронті для українських військових і волонтерить. І зараз не перестає це робити, успішно поєднуючи концерти, блогерство і громадську діяльність.

В інтерв'ю РБК-Україна фронтмен гурту KARTA SVITU розповів про силу культури під час війни, ставлення до артистів-зрадників, мобілізацію, гумор під час війни, а також назвав "місця сили" і пісні, які його самого надихають.

– Минулого року твій гурт KARTA SVITU випустив двочастинний альбом "Простір важливих речей", а напередодні новорічних свят зробив подарунок прихильникам – презентував перше концертне шоу на ТБ, MEGOGO та на YouTube. Розкажи, що тебе з командою надихнуло на його створення?

– Мене завжди вабила крупна форма у творчості, а у музиці тенденції протилежні. В епоху 7-секундних ТікТок-роликів лонгплей-платівки – це щось екзотичне. Однак рік тому, в січні, ми зібралися з командою і вирішили: настав час зробити продукт, який можна буде називати крупною формою. Я відкрив робочий ноутбук, де у мене зберігаються всі музичні напрацювання, і зайшов у нього, наче в творчу комірчину, де назбиралося багато цікавого за останні роки. По всій "комірчині" лежало багато ідей та напрацювань: демо-записи пісень, візуали, плейбеки. На видному місці стояв золотий ящичок з неймовірною історією пісні "Пес Патрон". А також декілька скринь з іншими піснями, які отримали свого слухача: "Немов птахи", "Батіна тачка" тощо.

Я вирішив пройтись "ревізією" по всьому цьому: спочатку зібрав все найкраще творче докупи, допрацював ідеї нових пісень, заручився підтримкою команди, і ми почали створювати "Простір важливих речей". Це альбом з двох частин, який складається з серйозних ліричних треків, драйвово-оптимістичних і, звісно, подекуди мемних композицій. Спочатку презентували його на сольнику в Києві, а потім ще й змонтували 1,5-годинне концертне шоу, аби зафіксувати пророблену роботу в аудіо-візуальному форматі та подарувати можливість насолодитися цим виступом і тим, кого не було на концерті, і тим, хто хоче переглянути його ще раз. Всі 18 пісень звучать не просто як набір треків – це концептуальна історія, де ми розповідаємо про те, що зараз переживаємо, про людей, війну і мрії.

– Твоя пісня "Пес Патрон" – справжній хіт, який став вірусним. Ти очікував на такий резонанс довкола неї, коли писав її?

– Резонанс такого масштабу спрогнозувати майже неможливо. Коли писав цю пісню, думав, що це буде приколом на один вечір для друзів. Але трек став справді феноменальним. Вже два з половиною роки пісня дарує багато подій, знайомств, концертів. Спочатку вона стала трендом у ТікТоці, потім – рок-хітом на концертах KARTA SVITU, згодом трек став офіційним саундтреком мультфільму “Пес Патрон”, за цю пісню ми отримали першу музичну премію YUNA.

А наприкінці 2023-го українці створили сотні унікальних кавер-версій, де на музику світових хітів накладали текст пісні про Патрона. Виходило оригінально, якісно і вражаюче. До цього тренду долучилися, зокрема, MONATIK, Павло Зібров, Володимир Дантес та багато-багато інших артистів, блогерів і просто українців, які створюють контент.

– Чи згоден ти з докорами деяких юзерів, які називають подібні треки "шароварщиною"? Дай відповідь хейтерам.

– Цей трек і близько не “шароварщина”, адже в ньому не спекулюється на українських символах. Ба більше, Патрон став підтримкою для всіх поколінь українців у непрості часи.

Як два роки тому, так і зараз, трек гаряче приймає публіка на всіх концертах, а я досі мало не щодня отримую повідомлення, що пісню люблять і діти, і підлітки, і дорослі. Найбільш щемливим був лист від матері хлопця, який в полоні, і, на моє здивування, саме ця пісня її підтримує в найтяжчий час. Звісно, продовжують надходити десятки відео, на яких діти танцюють, бавляться, співають цю пісню, а отже, вона ще й виконує певну місію під час війни.

– А те, що робить РуханкоМен, на твою думку, несе користь для дітей (зокрема трек про повітряну тривогу)? Чи це просто хі-хі-ха-ха і навіть крінж?

– Я бачив багато відео з укриттів шкіл, де маленькі діти танцюють під "руханки”, які вигадав цей артист. І мені здається, що такий контент має бути, адже він теж не тільки розраджує малечу, але й допомагає трошки відволіктися від страшних моментів, які відбуваються навколо майже щодня.

– Трек "Фортеця Бахмут", знову ж, на твою особисту думку, – потрібна і актуальна пісня, чи "спекуляція" на темі війни, як сказав колись Женя Галич?

– Нещодавно ми з гуртом Антитіла виступали на різдвяному концерті YUNA в супроводі Національного президентського оркестру. Наші виступи були на початку програми. І за лаштунками я чув, як публіка прийняла, зокрема, пісню "Фортеця Бахмут". Це один з творів, який оспівує героїзм українського війська, і він вже посів чільне місце в літописі російсько-української війни. На мою думку, слова доречні, а виконання з оркестром тільки підкреслило потужність пісні, яка, судячи з коментарів на YouTube, вже підтримала тисячі наших громадян.

До речі, звертаюся до клавішника Антитіл Сергія Вусика: забери, будь ласка, свою зарядку від iPhone, ти забув її в гримерці.

Іван Марунич і пес Патрон (фото надане артистом)

– Ти не так давно казав, що оновив дані у "Резерв +" та готовий вирушити на фронт, якщо треба буде. Чи є у тебе страх перед можливістю опинитися на "нулі"? Адже багато хто зізнається, що відчувати тривогу – цілком нормально.

– Я маю честь з 2018 року виступати для захисників і захисниць у безпосередній близькості до лінії фронту, таких концертів вже понад дві сотні. Коли знаходишся серед найкращих і відчуваєш, що робиш корисну справу, то тривоги відходять на другий план.

Нещодавно переглядав фото і відео з виступів у Попасній, Бахмуті, Волновасі до повномасштабного вторгнення… Серце стискалося від розуміння, скільки нашому народу доводиться переживати трагедій. Але це розуміння має давати не зневіру, а навпаки, нагадувати ціну, яку ми вже сплатили, а тому і не можемо відступити.

Виступи для військових – особливі. На жаль, є вже багато точок на карті, де ми раніше були з колегами-артистами, а тепер ці місця або вже зруйновані, або тимчасово захоплені ворогом. Так чи інакше, музика допомагає оновитися бійцям, піднімає настрій і моральний дух. Приємно чути такі відгуки від солдатів та офіцерів. Як і в будь-якій іншій цивільній професії, музиканти також мають завжди бути готові змінити музичні інструменти на військові.

Іван Марунич регулярно виступає перед військовими (фото надані співаком)

– Що ти думаєш про періодичні рейди ТЦК на концерти? Бо через це, насправді, відміняється багато заходів: люди бояться і не купують квитки…

– Треба розуміти, що мобілізація – це одна з невід'ємних складових під час війни, тим паче такої, яка впала на наші плечі. І найкраще – це брати долю в свої руки: бути проактивним, тренуватися, знайомитися з військовослужбовцями, які можуть дати поради. Триває фаза війни, де кожен має знайти своє місце в цій боротьбі.

Звісно, є кричущі ситуації та "перегини" від представників центрів комплектування, але я знаю не один випадок, коли шлях у військо та оформлення документів відбувалися в зразковому виконанні. Тут, безумовно, треба взаємоповага між кандидатами у військо та представниками мобілізаційних центрів.

– Взагалі зараз концерти, виступи та фестивалі потрібні? Чи, як кажуть, "не на часі"?

– Упевнений, що культура зараз не тільки на часі, але й є одним із важливих чинників опору російській навалі. На побутовому рівні музика, живі концерти та вистави можуть надихнути, розрядити та перезавантажити людей у складні часи. На більш глобальному – важливо продовжувати наповнювати інформаційний простір нашим культурним продуктом. Бо щойно з'являються шпарини та ніші, в них миттєво заходить "альтернатива". І як ми бачимо іноді по чартах стрімінгів, на жаль, туди досі просочується російська музика. Шкода, що деякі українці до цих пір не зрозуміли важливість відмови від всього контенту, який створюється та поширюється країною-ворогом.

До речі, нещодавно занурився в тему, яка підтверджує ці тези. Наприклад, понад сто років тому, коли Українська народна республіка боролася за своє існування, навіть спеціально була створена Хорова капела, якій українські військові керманичі дали завдання їздити світом та поширювати українську пісню. Таким чином привертати прихильність світової спільноти. Так світ дізнався зокрема про пісню “Щедрик”, яка досі є ледь не однією з головних пісень Різдва у всьому світі. Зараз задачі не змінилися, але інструментів донесення побільшало. Давайте ними користуватися.

Концерт гурту KARTA SVITU (фото: Андрій Харламов)

– Ти є реально експертом з мемів. На які теми сьогодні ти б нізащо не жартував і не радив би жартувати, наприклад, стендаперам, які час від часу потрапляють у скандали через гумор про ЗСУ тощо?

– Приємно (сміється)! Хоча, звісно, я себе таким не вважаю. Просто іноді люблю бавитися у вигадування жартів. І саме тому, що це для мене хобі, то і професійним гумористам щось радити не берусь. Думаю, помилки колег вони враховують і самі розуміють, про що можна жартувати, а про що не варто. Жарт може як розвеселити людину, так і травмувати.

– Як гадаєш: чи має моральне право умовна співачка, яка постить ледь не щомісяця фото з відпочинку у Європі, співати про те, як важко українкам, які рятувалися від війни у 2022-му, за кордоном?

– Я радше не стану давати різких оцінок людям, які намагаються створити український контент, де б вони не були, розуміючи, що кожен пережив свій травматичний досвід…

– Твоє ставлення до Руслана Ханумака, Влада Ями і Олега Винника? Як думаєш, чи є у них шанс повернутися в Україну на ті позиції, які в них були до повномасштабки?

– Думаю, найбільша втрата, яку зазнали ці артисти, це те, що вони випали з українського контексту і навіть перестали бути учасниками українського культурного процесу. Адже на відстані неможливо зрозуміти, що відчувають наші люди, щодня перебуваючи під загрозою ракетного обстрілу, або переживаючи розлуку з близькими через війну.

До того ж, вважаю, що кожен український артист, який має змогу займатися своєю професією, а не (поки що) бути у війську, насамперед має підтримувати, виступати, співати, збирати донати для українських хлопців і дівчат, які вже вдягли військову форму. Зараз займатися творчістю заради розваги – значить абсолютно не розуміти нашу дійсність.

– Хто за час війни тебе найбільше розчарував, а хто навпаки приємно здивував?

– Ті, хто могли мене розчарувати, були в когорті тих, кому раніше не вдалось мене зачарувати – своєю творчістю, позицією та вчинками. Тож і процес "розчарування" для мене не був болючим, а в дечому навіть і закономірним.

Натомість ті артисти, з якими я товаришував до початку повномасштабної війни, в більшості не тільки чудово себе проявили, а й навіть здобули ще більшу повагу в моїх очах за свої дії. І насамперед це ті, з ким ми проїхали тисячі кілометрів на благодійних концертах: Олександр Положинський, Арсен Мірзоян (читайте інтерв'ю з Мірзояном у нас на сайті – Ред.), Злата Огнєвіч, Олег Собчук з гурту СКАЙ та інші артисти, які розуміють важливість бути не тільки хорошими музикантами, але і свідомими громадянами. Радий, що у нас є Бумбокс, YARMAK, ТНМК з хорошими піснями, які підкреслюють зміст вчинків авторів цих пісень.

– Чи є зараз конкуренція в нашому шоубізнесі? Існує думка, що більш "статусні" артисти не дуже раді появі нових та амбітних співаків й співачок, адже вони здатні стати популярними навіть без ротацій, завдяки соцмережам.

– Конкуренція – запорука розвитку. Цього року багато артистів зробили сольні концерти у Палаці спорту і всі вони були на високому художньому та технологічному рівнях. Окрім того, що в це складно повірити під час війни, це надихає інших митців прагнути робити свою роботу на високому рівні та покращувати якість шоу, виконання, візуалізацій.

Зараз недостатньо, щоб пісня залетіла в ТікТоці, треба розуміти, які кроки ти будеш робити з цим багажем далі. Тільки системна продумана робота з душею може в перспективі принести як творчі результати, так і бізнесові, якщо ми говоримо про професію. Тож можна тільки подякувати гуртам Океан Ельзи та Kozak System, Артему Пивоварову, Klavdia Petrivna та всім іншим артистам, які ризикнули зробити крупну форму і, як на мене, не прогадали.

– Колись ти співав на одній сцені з Віталієм Кличком. А з ким ще хотів би спробувати створити спільний трек?

– Дует з Кличком – це неодмінно була крупна форма, адже коли співаєш з двометровим чемпіоном світу з боксу, то виходить само собою масштабно. Але якщо тоді це був мемний прикол, то зараз я справді думаю про музичні колаборації та дуети.

KARTA SVITU і Віталій Кличко (фото: Ольга Йовенко)

У KARTA SVITU є пісні, які однаково доречно можуть пролунати в дуеті, наприклад, зі співачкою KRUTЬ (Марино, прочитай моє повідомлення в Facebook!), так і комедійні історії, що можна реалізувати з артистом, який асоціюється з гумором (Курган & Agregat, прочитайте моє повідомлення у Viber!).

У нас вже були цікаві та корисні колаборації: минулого року на дні народженні Василя Байдака було зібрано понад три мільйони гривень на Сили Оборони, а наш короткий виступ з ексклюзивними куплетами пісні "Пес Патрон" додав у скарбничку збору 45 тисяч за дві хвилини. Для мене це гарний показник, як гумор і музика конвертуються у хорошу справу.

– Ти ще у 2021 році освідчився своїй коханій. Чи не плануєте розширювати сім’ю?

– Ми вже зі Світланою трошки розширили сімʼю – позаминулого року у нас зʼявилася киця Орися. Причому це кішка з дуже підприємницькою рисою: десь за два тижні після її появи в нашому житті вона почала заробляти. За одну рекламну інтеграцію змогла забезпечити себе кормом на пів року. Я думав, що так буде завжди, але останнім часом чомусь її блогерський запал упав. Сподіваюся, вона візьме себе в лапи і продовжить приносити додатковий дохід нашій родині. А якщо серйозно, Орися – мій найкращий товариш. Я жайворонок, тож ми з нею часто пʼємо чай о 6 ранку.

Іван з кицькою Орисею (фото надане артистом)

– Назви свій топ-10 пісень, які слухаєш, і які надихають тебе сьогодні.

– Моя багаторічна любов – гурт Coldplay. Якщо виділяти одну пісню, то нехай це буде "A Sky Full Of Stars".

З відносно новенького подобається пісня Billie Eilish "BIRDS OF A FEATHER". До речі, ця співачка згадується в нашій пісні “З кожної праски!”, якою завершується альбом “Простір важливих речей”. Ну і раз в тій пісні згадується ще й Jamala, то давайте додамо в цей топ її пісню “Крила”. До речі, у нас теж є пісня “Крила”, якою альбом “Простір важливих речей” розпочинається (сміється).

Найкращою музикою для зимових свят вважаю композиції Френка Сінатри, зокрема пісню "Strangers In The Night".

Далі трошки швидше, просто перелічу треки:

• Maroon 5 – "Goodnight Goodnight"
• twenty one pilots – "Stressed Out"
• P!nk – "TRUSTFALL"
• LELY45 – "Потяг на Сімферополь"
• O.Torvald – "В подушках"
• Арсен Мірзоян – "Невчасна"

З кожною з цих пісень у мене є особисті історії, але нехай вони поки залишаться в секреті.

– Ти любиш кіно? Які фільми і серіали порадиш подивитися кожному?

– Планую подивитися другу частину “Гри в кальмара”, але з серіалами у мене туго. Намагаюся не починати перегляд затяжних історій, бо зазвичай стаю на роздоріжжя: якщо стає цікаво, то можу випасти на довгий час з робочих процесів, якщо ж нецікаво – можу пошкодувати про витрачений час. Тож, віддаю перевагу кіно.

Можу порадити фільм, який в оригіналі називається “Дитячі ігри”, а в нашій адаптації – “Закохайся в мене, якщо наважишся”.

А, ще згадав найкращий серіал всіх часів – “Альф” в адаптації телеканалу ICTV. Навіть зараз можу іноді починати ранки з серії про прибульця за кавою.

– Які твої найулюбленіші "місця сили" в Україні?

– Нещодавно впродовж декількох днів мені довелося побувати у прифронтовому містечку біля Покровська. Ми з колегами-артистами зайшли в деревʼяну кавʼярню, де нас радо привітала молода дівчина зі словами: “Як добре, що ви до нас завітали. Ми відкрилися всього три тижні тому”. Враховуючи, що до лінії фронту лише декілька десятків кілометрів, ці слова нас максимально вразили і нагадали, що оптимізм українців невичерпний.

Згодом, за декілька днів, я був біля Карпатських гір, надихався на новий робочий тиждень і зловив себе на думці, що мої місця сили можуть знаходитися будь-де в Україні: чи то в маленькій деревʼяній кавʼярні на сході, чи то біля величних українських гір. Усюди я відчуваю себе вдома, якщо поруч близькі за духом люди.

Іван Марунич і Дмитро Шуров на Донбасі (фото надане артистом)

– У тебе є улюблені жарти або меми про недолугих росіян?

– Нещодавно вийшов фільм "Битва мемів", який створила команда пабліку "Мемограм". Там згадується багато мемів за період повномасштабної війни, і навіть пояснюється з наукової точки зору, яким чином гумор триває нашу “менталку”. Центральним мемом, навколо якого побудований фільм, стала потужна фраза про "рускій воєнний корабль". Слова, сказані українським прикордонником з острова Зміїний у перший день повномасштабного вторгнення, дали сильний заряд українцям і віру, що навіть великому ворогу можна давати відсіч.

Читайте також велике інтерв'ю з народною артисткою Оксаною Пекун про позицію Софії Ротару щодо війни, зрадницю Таїсію Повалій та її сина, стосунки з чоловіком та виступи перед військовими.

Крім того, пропонуємо вашій увазі інтерв'ю актриси, зірки фільму "Конотопська відьма" Тетяни Малкової про життя на дві країни, різницю між українським та польським кіно та заробітки акторів в умовах війни.