Речник оперативно-стратегічного угруповання "Таврія" оприлюднив фото інженерно-фортифікаційних споруд на Авдіївському напрямку та закликав усіх у своїх оцінках "керуватися не політичними симпатіями, а фактами".
Про це повiдомив Лиховій у Facebook.
Речник ОСУВ каже, що за останній тиждень особисто побував на оборонних укріпленнях. Це були чотири різні точки на Авдіївському напрямку. Зокрема за 2 км до тодішньої лінії бойового зіткнення, у "червоній зоні".

За словами Лиховія, значною мірою укріплення вже споруджені. Частково (трохи далі від передової) їх ще будують. Залежно від лінії, це роблять ОВА (обласні адміністрації), цивільні підрядники – будівельні компанії; ДССТ (Державна спеціальна служба транспорту); інженерні частини Сил підтримки ЗСУ, інженерні підрозділи механізованих і мотопіхотних бригад.
"Були і є певні організаційні складнощі. Брак людей, коштів, деяких матеріалів та озброєнь, близькість лінії фронту, інерція й зволікання, бюрократія, демократія, зрештою, поля – вони ж чиїсь. Але є й результат. Його можна помацати, відчути, зрештою, залізти в нього і сховатися від обстрілів", – каже речник ОСУВ.

Він стверджує, що активні роботи з будівництва укріплень почалися в грудні 2023 року, і велися ще до виходу українських військ із Авдіївки, а після виведення – стали активнішими.
Водночас слід розуміти: минулого року відбувалася наступальна операція Сил оборони, і, за словами Лиховія, "військовим було трохи не до спорудження своїх ІФС (інженерно-фортифікаційних споруд). Аби орківські ІФС проламати".

"Ще один важливий момент. Давайте відмовлятися від стереотипів. Великий Китайський мур чи Стіна Вестеросу, як в "Іграх престолів", не могли бути оперативно збудовані в наших умовах між Авдіївкою і Ласточкиним.
Та сама сумнозвісна "лінія Суровікіна" – не одна, а багато ліній різних укріплень, фортифікацій, мінних і немінних загороджень, споруджена в зовсім інших умовах – природних, безпекових та адміністративних (під потужним примусом). І то, згадайте: наші війська минулого літа мали пройти через чималу "відкриту" територію, перш ніж почати прогризати власне "лінію".
На Донеччині нові ІФС не мають вигляду "стіни" чи "лінії". Це розгалужена система свіжих ВОПів (взводних опорних пунктів) на другому оборонному рубежі, на які в разі потреби відійдуть піхотні частини. Ті частини, що брали участь у замовленні і частково – (своїми інженерними взводами) – у споруджені цих опорників.
Цих нових ВОПів – десятки. На різну глибину смуг оборони. Вони пролягають сотнями метрів зиґзаґоподібних траншей – із вогневими ячейками на різні боки, перекритими щілинами, подекуди із бронекапсулами. Також це також капоніри, протитанкові рови, бетонні бункери, "зуби дракона", інші укріплення і загородження, залежно від наближеності до ЛБЗ (лінія бойового зіткнення –ред.)".

За словами Лиховія, якщо старі нормативи передбачали висоту траншеї 1,5 метра та ширину 0,8 метра, то нові траншеї мають 2 метри заввишки і 1 метр у ширину – щоб бійці могли пересуватися, не пригинаючись, та мали змогу в разі потреби переносити по траншеї поранених на ношах.
На думку речника ОСУВ, "ті, хто каже, нібито у ЗСУ немає укріплень, зневажає насамперед цих військовослужбовців інженерно-позиційних підрозділів, які сумлінно, з максимальною самовіддачею зводять усе нові й нові фортифікації".
Також Лиховій нагадав, що Росія зараз проводить одразу кілька активних "ІПСО", які спрямовані на підрив довіри не лише до керівництва України і Збройних сил, а й до війська як такого.

"І NYT (ніт), я ще не забув твердження одного впливового західного видання про те, що в Авдіївці в полон потрапили тисяча українських військових. Минає вже місяць, а їх ніхто так і не побачив. Бо ці заяви не відповідали дійсності. Ці фейки поширював Кремль як елемент продовження війни засобами інформаційного впливу.
Так і з фортифікаціями.
Друзі, давайте-но в цих оцінках керуватися не політичними симпатіями, а фактами. І не такими, що "от, один солдат сказав, що не бачив траншей за Авдіївкою".
…І останнє. Наголошу. Воюють не траншеї. Воюють люди в траншеях – люди навчені, люди зі зброєю, з підтримкою артилерії й авіації.
Не варто сприймати фортифікацію як чергову саму-по-собі-"вундерваффе", диво-зброю, що може самотужки зупинити ворога. Ні, це зробить тільки український солдат. А ворог, на жаль, має перевагу в особовому складі. Тоді як у нас уже стільки часу досі не ухвалений закон про мобілізацію…".