У суботу, 14 липня, військовій частині 3024 Національної гвардії України виповнюється 70 років. Протягом цього часу її солдати щодня охороняють два важливі державні об’єкти – хімічний та механічний заводи. Також вони приймають активну участь у святкових міських заходах, проводять роботу з патріотичного виховання молоді та багато іншого. За підсумками минулого року, частину визнали найкращою в Україні.

Про те, як проходять будні солдат та чи забезпечені вони всім необхідним, кореспондент сайту 5632.com.ua дізнався в заступника командира частини по роботі з особовим складом підполковника Юрія Лісняка.

– Юрію Олексійовичу, розкажіть, скільки солдат служить в військовій частині? Скільки з них проходять строкову службу, а скільки контрактну?

– На даний час військова частина налічує більше 1000 осіб. Половина з них – проходить строкову службу. Половина – контрактну. Близько 150 військовослужбовців мають статус учасників бойових дій. Вони захищали нашу державу в Широкіному, Донецьку та інших гарячих точках.

– Розкажіть про будні солдат, їх розпорядок дня?

– Ні для кого не секрет, що у військовослужбовців день розпочинається досить рано – о 6 ранку. Саме в цей час вони роблять ранкову зарядку, завдяки якій залишаються бадьорими протягом всього дня.

Потім солдати приступають к наведенню внутрішнього порядку та йдуть на сніданок.

Перед тим, як заступити на бойову службу, вони проходять спеціальну підготовку. Кожен солдат отримує набої й автомат. Адже наші військовослужбовці захищають Україну навіть тоді, коли стоять на посту. Всім відомо, що лінія розмежування знаходиться дуже близько від Павлограда. Тому, вразі чого, саме наша частина встане першою на заваді проходження ворога до центральних та західних регіонів країни.

– Чи забезпечені солдати всім необхідним? Вам вистачає фінансування?

– Можу з цілковитою впевненістю сказати, що зараз солдати забезпечені всім, що повинно в них бути згідно чинного законодавства. В них є новий спецодяг, берці й інше.

Ті, хто проходять строкову службу, харчуються тричі на день.

Навіть, відповідно до постанови кабміну, вже протягом 3 місяців у частині безкоштовно обідають й ті, хто проходить службу за контрактом. Такого раніше ніколи не було.

Що стосується техніки та озброєння, то їх браку ми також не відчуваємо. Для прикладу, до 2013 року через відсутність набоїв навчальні стрільби проводилися раз на півроку. Зараз – кожен тиждень.

До того ж, в минулому році нашій частині передали два модифіковані броньовані автомобілі Козак-1 та Козак-2, які призначені для активної оборони. Ми неодноразово залучали їх й до проведення інформаційно-пропагандистської роботи в Павлограді.

Немає в нас й дефіциту палива.

Хотілося б додати, що нас дуже підтримує місцева влада. Наприклад, завдяки їй, солдати безкоштовно відвідують виставки, музеї й тому подібне. Та ще й не тільки в Павлограді, а й в Дніпрі. Вважаю, що культурний розвиток – дуже важливий для військовослужбовців.

До речі, багато з них, завдяки цим культурним заходам, залишаються жити в Павлограді. Якщо взяти 500 солдатів, для прикладу, то 50-70 з них після служби переїжджають до нашого міста.

– Якими досягненнями може похвалитися військова частина?

– За підсумками 2017 року, за службову та бойову діяльність, наша військова частина стала найкращою в Україні серед частин з охорони важливих державних об’єктів.

Переможця визначало Головне управління національної гвардії України. Минулого року вони провели в нас 24 перевірки. За результатами яких й присудили нам 1 місце.

А на початку 2018 року в нас було інспектування, яке проходить раз на 5 років. Приїхали тоді 24 офіцери. Вони надали нам високу оцінку з готовності до виконання бойових завдань. На даний момент, ми являємося одними з лідерів. Далі – подивимось. Інспектування інших частин ще триває. До речі, перевірятимуть усі підрозділи НГУ та всіх військовослужбовців, а їх близько 50 000.

– З чим би ви хотіли звернутися до мешканців міста та військовослужбовців з нагоди ювілею військової частини?

– Мені би хотілося, аби в усіх павлоградців було дуже хороше здоров’я. Адже без нього ми ніяких труднощів не подолаємо. Також хотілося би, щоб культурний розвиток в місті стрімко пішов вгору. Щоб і школярі, і студенти, і дорослі ніколи не забували про надбання, які вже є у Павлограда, активно долучалися до громадської роботи, допомагали один одному.

Особовому складу військової частини я би хотів, перш за все, побажати ніколи не відступати, а йти тільки вперед.

Якщо наша частина зустрінеться з якимись труднощами, то подолати ми зможемо їх тільки разом. Хочу, щоб ніхто не був поодинці. Командири та начальники думали про своїх підлеглих, а підлеглі – про своїх командирів та начальників. Адже в кожного є родини, які повинні бути захищенні. А коли ми разом – нас ніхто не здолає.