Вишитий рушник здавна є обов'язковим атрибутом під час таїнства вінчання у церкві. Наші предки вірили, що правильні візерунки можуть допомогти парі жити у мирі та злагоді.

Цікавими фактами про весільний рушник поділились на сторінці Violity в Instagram.

Які таємниці приховує український весільний рушник

Важко переоцінити значення рушника в культурі українського народу. Цей предмет вважається духовним символом нації. У візерунках читаються прадавні магічні знаки, образи й символіка. Рушник – це неодмінний атрибут народного побуту, який супроводжував українців протягом їхнього життя – і в горі, і в радості.

Саме він є обов'язковим атрибутом у багатьох народних та релігійних обрядах. Він також часто зустрічається і в пісенній творчості.

Вишитий рушник на весілля мав символізувати щасливу дорогу у подружнє життя. Часто на рушнику зображали калину як жіночий символ, дуб – чоловічий. А ще – Дерево життя або Райське дерево – воно було головний елементом візерунка.

Виноград символізував плодючість й означав продовження роду. А от мак хоч і є квіткою пам'яті роду, його не вишивали на весільних рушниках, бо він уособлює скорботу.

Маловідомі факти про весільний рушник

У давні часи для весілля готували майже 40 рушників різноманітного призначення. Наприклад, дослідники нарахували у весільному обряді на Київщині на початку ХХ столітті два десятки різних весільних рушників.

У сучасному обряді їх кількість зменшилось. Серед них наступні:

основний, який стелять молодятам під ноги
під коровай
під Євангеліє у церкві
рушники на іконі Ісуса Христа та Богоматері, якою благословляють молодих
рушники для перев'язування старост
4 вишиті серветки для тримання свічок у церкві

Рушник, на якому благословляють молодих, є найдовшим, найбагатшим і його вишиванню приділяли особливу увагу, адже він – оберіг майбутньої родини.

Ширина такого рушника була від 45 см, а довжина від 3 до 5 м. Довжина символізувала тривалість подружнього життя.

Вишивати рушник треба на цільному полотні й в жодному разі не зшивати з двох частин, оскільки сім'я має бути єдиним цілим, а життєва дорога не має бути порізаною.

Для вишивання весільного рушника використовували тільки 1 голку. Поганою прикметою вважалося, якщо під час роботи голка ламалася чи її губили.

Вважається, що лицьова сторона рушника – для людей, а виворітна – для Бога. І якщо перша відображає те, що ми робимо, то друга – те, що ми думаємо.

Існувала прикмета – якщо виворіт неохайний, то й життя подружньої пари буде лише на показ.

Раніше ми ділились рідкісними весільними фото українців з початку ХХ століття.

Читайте також про те, як українки святкували Дівич-вечір, поки совєти його не перетворили на "дєвішнік".