Ми любимо рідне місто й хочемо, щоб його вподобали гості з інших країн, яких щороку приїздить до нас все більше. Журналісти «НМ» поцікавилися, чи зможуть дніпряни допомогти іноземцям зорієнтуватися в місті, підказати, відповісти на елементарні питання найпоширенішою у світі англійською мовою. Соціальний експеримент у центрі Дніпра разом із журналісткою Таїсією Кузьменко провели віце- президент із вхідних стажувань молодіжної організації AIESEC Ольга Козлітіна та англомовний волонтер із Туреччини Самет Алтай. Також на час соціального експерименту іноземкою стала журналістка Катерина Гаценко.
ДОЛАЄМО МОВНІ БАР’ЄРИ
На людній та гамірній Європейській площі відчуваєш, що Дніпро – місто відкрите. Поруч говорять англійською, французькою, іспанською мовами. І хоч за умовами соціального експерименту ми готувалися просити допомоги у дніпрян англійською, та готові були порозумітися й німецькою, польською, турецькою. Не розгубилися б, якби хтось із наших земляків сказав, що розуміє лише китайську.
Розуміють, але не говорять
Отже, гуляємо площею, тримаючи в голові заготовку: «Tell me please hou com I get to the railway station» («Підкажіть, будь ласка, як проїхати на залізничний вокзал»).
І ось перше спілкування. Як у тій приказці про перший млинець, який нанівець. Дві юні дніпрянки на запитання волонтера замахали руками й зі словами: «No, no» кинулися навтьоки. Виходить, англійську вони таки розуміють, а говорити з іноземцями заважає невпевненість та відсутність мовної практики. Піднімають мені настрій і дають можливість Самету дістатися-таки вокзалу короткі, але зрозумілі відповіді двох дівчат, яких ми зустрічаємо далі. Назвалися студентками, але фотографуватися не погодилися.
Доїдемо до вокзалу
З хлопцями нам щастить більше. Першокурсники Університету митної справи та фінансів Андрій та Роман демонструють знання англійської й уточняють: «Вам до залізничного чи до автовокзалу?» Зізнаємось, що проводимо експеримент, та цікавимося їхньою думкою про реальність заблудитися іноземцеві у Дніпрі.
– Це майже неможливо, адже, коли, наприклад, до вас звертається іноземець, а ви не знаєте мови або запитання не таке просте, як ви оце нам поставили, то можна в смартфоні набрати фразу через онлайн-перекладач. Принаймні можна схему намалювати, а то й просто провести гостя до першого трамвая, який везе прямо на вокзал, – говорили студенти.
Готовність допомогти гостеві з іншої країни демонструє молодий чоловік, якого ми застали на лавочці біля «Пасажу». Відірвавшись від смартфона, він англійською пояснює, як проїхати до вокзалу. А потім пропонує разом піти до зупинки. Оминаємо «Пасаж» та рушаємо разом. І тільки впевнившись, що ми поїдемо у правильному напрямку, наш гід прощається з нами. Накидаємо друге коло площею і потрапляємо в одну з аптек.
Було б дивно питати про вокзал, тож виявляємо бажання купити градусник. Тест на англійську й привітне обслуговування тут здають, бо, як пояснює одна з працівниць, нерідко доводиться обслуговувати іноземців. Виходимо і знов за своє. Детально відповідає на запитання про вокзал програміст Маргарита. На наше: «Excuse me» на проспекті Яворницького вона зупиняється, пояснює, а на комплімент щодо англійської відповідає:
«Усі мої друзі-айтішники знають англійську, в нашій професії без неї ніяк. Та хіба тільки в нашій?! Сьогодні в Дніпрі немало молоді знає іноземну мову, адже вона дає можливість вчитися, працювати і просто подорожувати різними країнами світу».
Шанси є у всіх
Мене засмутило, що мало шансів доїхати іноземцеві до вокзалу дали дніпряни старшого покоління. З трьох опитаних земляків 50+ двоє просто показували рукою в напрямку першого трамвая, інший вибачався, що не знає мови. І тут я згадала, як охоче люди старшого покоління записуються на вивчення англійської в Університеті третього віку, спілкуються англійською в клубах при бібліотеках. Тож, шанси опанувати іноземну в будь-якому віці є. І як підтвердження цього крізь усю Європейську площу на стовпчиках тріпотіли від вітру більше десятка прапорців із закликами вчити англійську і завітати на курси.
ДОПОМОЖУТЬ ВОЛОНТЕРИ
Ольга КОЗЛІТІНА, віце-президент із вхідних стажувань молодіжної організації AIESEC:
– Експеримент приємно здивував. У нас іноземці можуть знайти тих, хто їм допоможе, розкаже, як проїхати чи покаже дорогу. Із дванадцяти опитаних дніпрян англійською відповіли семеро. І це в основному молодь. Хоч і в них є проблеми і кількох юних збентежила
ситуація, коли треба говорити іноземною мовою. Сподіваюся, завдяки нашим проєктам ми зможемо зробити хоча б невеликий внесок у покращення знання англійської та спілкування дніпрян з іноземцями. Адже наші волонтери викладають англійську, проводять спікін-клаби, презентують власну країну, працюючи в бібліотеках, школах, на мовних курсах.
ДЛЯ МЕНЕ ДНІПРО – НАЙКРАЩЕ
Едімо ЕРМАН, студент з Камеруну:
– Довелось побувати в кількох українських містах – Києві, Львові, Одесі, Харкові, Запоріжжі, Івано-Франківську, Вінниці, але Дніпро для мене найкраще! Подобається, що поруч з історичними будовами багато сучасної архітектури. Потужна ріка Дніпро, найдовша в Європі набережна. Рідко хто забуде таку красу. Живу тут з 2016 року, маю багато друзів. Спілкування, зустрічі допомагають вивчити мову швидше. Тим, хто хоче добре опанувати іноземну, раджу говорити і не соромитись помилок. Постійна практика допоможе. Моя рідна мова французька, я знаю англійську, російську і зараз вивчаю українську.
ЗНАНИЕ ЗАВИСИТ ОТ ДОХОДА
В общемировом рейтинге из 88 стран Украина заняла 43-е место по знанию английского языка. При этом среди стран Европы мы на 28-м месте из 32. Такие результаты обнародовала образовательная компания EF Education First в 2018 году. Она проводила исследования в странах, где английский неродной. Составители рейтинга отмечают, что такой показатель демонстрирует соотношение между уровнем английского и уровнем жизни, ВВП и средним доходом. Авторы исследования пришли к выводу, что позиция страны в рейтинге взаимосвязана с благосостоянием ее жителей. В странах – лидерах рейтинга годовой доход на душу населения в среднем 47 тысяч долларов, а в тех, кто замыкает рейтинг, — 6,4 тысячи. По результатам исследования женщины в целом лучше говорят на английском, чем мужчины. В столицах уровень владения языком выше, чем в среднем по стране. Например, Киев в рейтинге городов ближе к вершине.
СПОРТ ВАЖНЕЕ АНГЛИЙСКОГО
Прохожие сетовали на отсутствие практики и плохое восприятие на слух. По пути на вокзал нам встретились школьники-спортсмены. Ребята занимаются футболом профессионально. Из-за этого часто приходится пропускать уроки, в том числе английский. Поэтому помочь с поиском вокзала на иностранном они не смогли. Иностранка же может быть любознательным книжным червем, не так ли? И она может захотеть почитать, но не электронную, а печатную книгу. Мы зашли в первый попавшийся книжный магазин.
Я продолжила играть свою роль.
«Здравствуйте. Посоветуйте мне что-то из художественной литературы. Я научную просто на дух не переношу. У вас есть книги на иностранном?» – спросила я на английском.
Помочь мне так никто и не смог. Консультант магазина Элла разводит руками и говорит, что в школе учила
немецкий, а английского не знает.
«Иностранцы у нас бывают, но обычно находят нужную книгу сами. У нас есть целая секция англоязычной литературы – от художественной до научной. Популярностью пользуются детские издания. Их раскупают вмиг», – рассказывает она.
АПТЕКА В СТОГЕ СЕНА
Иностранцу нужно найти аптеку, а он плохо ориентируется в городе. Что же делать? Конечно, можно спросить у прохожих. Это мы и сделали. Но найти аптеку оказалась сложнее, чем войти в Европейский Союз. На наш вопрос: «Где находится ближайшая аптека?» мы получали в ответ молчаливую улыбку Моны Лизы.
Возникает ощущение, что Джоконда на картине да Винчи – это собирательный образ днепрян, которые не могут ответить на английском языке. Студент Денис рассказывает, что с разговорным у него проблемы, хотя в школе отметки по английскому были высокие.
– Было бы здорово, если бы в школе учителя уделяли больше внимания практике, а не теории, – считает он. – А уроки хотя бы раз в неделю вели носители языка. В университете английский преподавали еще хуже, чем в школе. Хотя я и согласен, что было бы желание.
Так как аптека находилась в метре от нас, мы решили зайти и посмотреть, как на международном говорят фармацевты. Меня якобы искусали насекомые и теперь у меня невыносимый зуд. Я попросила провизора помочь, предложить какое-то лекарство. И все тот же ответ – молчаливая улыбка.
Фармацевт Наталья рассказывает, что иностранцы иногда заходят в аптеку, стараются показать жестами, что у них болит и какое лекарство нужно. А в отдельных случаях используют онлайн-переводчики.
– С английским у меня проблем никогда не было. У меня ведь не только медицинское, но и гуманитарное образование. Но годы берут свое. Отсутствие практики не дает развивать навык разговорного английского, – поделилась она.
БАЗАРНЫЙ АНГЛИЙСКИЙ
Если американка захочет приготовить чизкейк с творогом, а француженка – тарт с ягодами, ингредиенты для этих блюд можно найти на легендарном днепровском базаре. Но вот смогут ли продавцы рынка помочь хозяюшке с выбором, если она не знает украинского и русского?
Для эксперимента мы выбрали точку, где продавали сливы и персики. Я спросила на английском, сколько они стоят и свежие ли. В ответ – молчаливая улыбка и на русском: «Я не понимаю, извините». Но меня удивило не незнание женщины, а отсутствие желания помочь – показать цену на табличке или узнать, что именно мне нужно.
Продавец признала, что английского не знает, и уверила меня, что на рынке вряд ли кто-то заговорит на нем. Она была почти права. Выходя с Озерки я увидела точку, где продавали одежду.
«Сколько стоит?», «Есть ли платье другого цвета?», «Когда будет новый завоз?» – спрашивала я по-английски.
К моему удивлению, продавец Надежда ответила на все вопросы, но… на русском. Позже женщина сказала, что все понимает и английский знает сравнительно неплохо, но с произношением проблемы. Поэтому старается объясняться с клиентами жестами. По словам Надежды, иностранцы – не редкость на рынке. Часто приходят темнокожие студенты, с ними трудностей не возникает.
РУССКОЯЗЫЧНАЯ АМЕРИКА
От квеста мы знатно проголодались. И решили подкрепиться в одной из популярных американских закусочных, где априори должны знать английский. Простояв в небольшой очереди, я подошла к кассе.
«Здравствуйте. Я вегетарианка и не люблю лук. Посоветуйте мне бургер без мяса и лука. И кофе, пожалуйста», – попросила я.
А в ответ все та же улыбка. Кассир закусочной Наталья попросила подождать, она сбегает за менеджером. Я ждала минут пять, пока Наталья советовалась с другими работниками, что делать. Потом меня попросили еще подождать администратора. Пришлось раскрыть карты, что я журналист.
Она облегченно выдохнула и приняла заказ уже на русском языке.
– В школе я учила немецкий, – поделилась Наталья. – В жизни с английским не сталкивалась. В наше заведение иностранцы приходят. Показывают, что хотят заказать, жестами или пальцем. Хотя обычно на смене есть хотя бы один человек, который знает английский. Но сейчас у девочки 30-минутный перерыв. К сожалению, менеджер тоже не говорит по-английски.
Результат нашего эксперимента был предсказуем, но все же разочаровал. Большинство днепрян не могут ответить даже на элементарные вопросы на международном языке. А ведь его изучение актуально сегодня, как никогда. Знание английского открывает различные двери – помогает продвинуться по карьерной лестнице, общаться с местными за рубежом без посредников и просто знакомиться с разными культурами и народами. Учите английский язык, чтобы в будущем на вопрос: «Do you speak English?» вы смогли ответить более чем просто: «Yes. I speak».
Таисия КУЗЬМЕНКО, Екатерина ГАЦЕНКО
Фото Валерия КРАВЧЕНКО и Анастасии ТКАЧ
Запись Как в Днепре реагируют на иностранцев: социальный эксперимент впервые появилась Наше Місто.
