Останні мирні пропозиції про закінчення війни Росії проти України лише трохи наблизилися до того, що потрібно Києву та його європейським союзникам. Про це пише The Economist у матеріалі America gives Ukraine reason to hope, just (Америка просто дає Україні привід для надії).Як сказано в матеріалі, оптимістичні заяви європейських і українських лідерів, а також американських представників після двох днів переговорів у Берліні, як може здатися, зробили перспективу «перемир’я» трохи ближчою. Було оголошено про домовленість щодо гарантій безпеки та економічної підтримки України після припинення бойових дій, однак багато деталей нечіткі й потребують подальших переговорів. Крім того, пропозиції ще не представили країні-агресору РФ, яка, «безсумнівно, виступить проти багатьох із них».«Для України дилема залишається незмінною. Вона не може погодитися на поступки територіями в рамках угоди про припинення вогню без залізних гарантій безпеки. Однак чим сильніші гарантії, тим більша ймовірність того, що Росія їх відкине», — пише The Economist.Україна разом з європейськими союзниками можуть бути в захваті від зміни курсу Білого дому, однак, «коли Америка скорочує розрив з Європою, вона збільшує розрив з Росією», пишуть автори. Також важко зрозуміти цінність гарантій безпеки від США, які раніше заявляли і демонстрували, що не воюватимуть за Україну проти Росії, сказано в статті.The Economist пише, що для президента України консенсус серед західних союзників після переговорів у Берліні став полегшенням після кількох тижнів звинувачень з боку президента США. Володимир Зеленський висловив сподівання, що Вашингтон чинитиме тиск на Путіна, щоб той прийняв нові умови. Дональд Трамп здавався оптимістичним, стверджуючи, що "ми ближче [до мирної угоди], ніж будь-коли". Зеленський і європейські лідери також говорили про «сильне зближення».Пропозиція США щодо гарантій безпеки передбачає, що, хоча Україну не приймуть до НАТО, вона отримає аналог статті 5 Альянсу, в якій йдеться, що напад на одного союзника є нападом на всіх. За словами американських офіційних осіб, Трамп готовий внести цю пропозицію до Сенату, хоча невідомо, чи це буде договір або менш обов’язкова для виконання резолюція.Європейські союзники заявили, що в разі майбутнього нападу з боку РФ Захід може відповісти збройною силою, розвідувальною та матеріально-технічною допомогою, економічними та дипломатичними діями.«Такі заходи далекі від того, щоб розглядати Україну як повноцінного союзника. У той час як країни НАТО беруть участь у спільному розгортанні військ, навчаннях і плануванні, американські офіційні особи заявили, що американських військ на землі не буде. Питання в тому, який ступінь підтримки вони дійсно готові надати. Американці заявили, що будуть передбачені великі заходи зі спостереження за припиненням вогню і „запобігання конфліктам“ між вооючими силами, щоб уникнути зіткнень. Європейські офіційні особи стверджували — або, можливо, просто сподівалися — що місію очолить Америка», — наголошується в матеріалі.Гарантії, які пропонують Україні, автори називають «другосортними». Проєкт мирного плану передбачає, що Україна зможе зберегти свої Збройні сили на рівні у 800 тисяч людей, яких підтримуватиме європейська коаліція охочих. Тих, своєю чергою, підтримуватиме Америка — поки що невідомо, яким чином. Вони пропонують допомогу у відновленні української армії, гарантуванні безпеки повітряного простору та підтриманні безпеки на морі. Деталі, можливо, обговорюватимуться під час зустрічі делегацій у Маямі.Також, за словами американських чиновників, Україні пропонують пакет підтримки, покликаний забезпечити «світле і процвітаюче майбутнє», і перспективу членства в ЄС. Як пише The Economist, неясно, якою мірою ЄС зможе використовувати заморожені російські активи на суму 210 млрд євро. Використання цих коштів для «репараційного кредиту» європейські лідери обговорюватимуть у четвер, 18 грудня.Автори пишуть, що тоді як Київ закликає Європу використовувати російські активи для допомоги Україні, США спочатку пропонували використати частину коштів для двосторонніх американсько-російських проєктів. А оновлена версія мирного плану, за словами американських чиновників, має «повернути» країну-агресора у світову економіку.«Віткофф і Кушнер, схоже, переконані, що ділові угоди забезпечать збереження миру в майбутньому і що Росія погодиться на гарантії безпеки в остаточній угоді. „Не буває постійних союзників або постійних ворогів“, — наполягає один американський чиновник. Подібні формулювання, покликані вселити надію на мир, можуть, навпаки, посилити підозри: чи не став Трамп тепер менш прихильним до європейських союзників і чи має він намір зблизитися з Росією? Зрештою, його чиновники кажуть, що гарантії „не будуть обговорюватися вічно“», — пише журнал.На думку авторів, заяви лідерів у Берліні здаються занадто оптимістичними. Гарантії безпеки України залежать від «розмитого розгортання військ європейськими країнами, у яких мало резервних сил, можливо, під керівництвом Америки, чия готовність захищати Україну в разі нових нападів викликає сумніви». Обіцянки таких самих гарантій, як за статтею 5 НАТО, «значать менше у світі, де прихильність Америки до НАТО сама по собі неоднозначна». Крім того, незрозумілим є джерело, з якого виділять гроші на фінансування України.«Що стосується територій, то найбільшим досягненням є те, що американські посланці, які нещодавно висунули пропозиції, що фактично визнають суверенітет Росії над окупованими територіями, схоже, готові прийняти пропозицію, що цього не робить», — сказано в статті.Підбиваючи підсумки, автори пишуть, що м’яч тепер знову на боці Росії. На думку декого, російський диктатор може «піти на територіальні поступки», якщо вирішить, що це розколе Україну і віддалить США від інших членів НАТО. Інші ж вважають, що Путін «нізащо не прийме гарантії безпеки або присутність сил НАТО в Україні». Колишній американський посланник у НАТО Іво Даалдер заявив, що «усе це робиться для того, щоб догодити Трампу, а не для досягнення реальної угоди».«У Першій світовій війні різдвяне перемир’я між німецькими та союзними солдатами взимку 1914 року було недовгим. В Україні його може й не бути», — закінчують автори.