pavlograd.info 03.02.2019

Легендарну людину — Віталія Шкуренка — пам’ятають або особисто знали за життя чи не половина мешканців Павлограда, а також Дніпра й інших міст України. Адже ця неймовірна та талановита людина в свій часдуже багато зробила не лише для ракетно-космічної промисловості та оборонної сфери країни, Павлоградського механічного заводу, а й для покращення життя павлоградців, розвитку та благоустрою нашого міста. І у середу, 6 лютого 2019 року, відзначається 90 років від дня його народження. Ця дата завжди відмічається не лише його родиною та друзями, а й в колективах легендарних заводів Південмаш та ПМЗ. Останнім беззмінно і керував 30 років (з 1965 по 1995 рр.) почесний громадянин нашого міста Віталій Михайлович Шкуренко. На жаль, сьогодні його вже немає з нами, але про нього пам’ятає його дружина Нелла Григорівна,діти, друзі, колеги та соратники…

При Віталії Шкуренко виробничі потужності ПЗМ зросли в 50 разів

В 1937 році Віталій Шкуренко разом з родиною переїхав до Павлограда. Під час Другої Світової війни його евакуювали, родина повернулася до Павлограда лише в 1945 році. Віталій Михайлович в 1954 році закінчив фізико-технічний факультет Дніпропетровського університету та був направлений на роботу в цех головної збірки Південмашу. За 10 років він стрімко виріс від майстра до начальника цеху. І вже в 1965 році гендиректор Південмашу Олександр Макаров призначив одного з найкращих начальників цехів заводу Віталія Шкуренко директором Павлоградського механічного заводу.

В той час перед заводом вищим керівництвом держави ставились глобальні і серйозні завдання по створенню унікального виробництва та обробки виробів високого технічного рівня, які, здавалося б, було нереально виконати. Але Віталій Шкуренко зміг це зробити. Молодий та енергійний директор організував чудовий багатотисячний колектив своїх однодумців та професіоналів високого рівня, разом з якими за 25 років створив комплексну виробничу складально-випробувальну базу по обробці, виготовленню та випробуванню ракетних твердопаливних маршових і спеціальних двигунів. Він вніс величезний вклад у створення та постановку на бойове чергування міжконтинентальних балістичних ракет. Також в той час за керівництва Віталія Шкуренка виробничі потужності ПЗМ зросли в 50 разів, а чисельність працівників збільшилася з 746 до 8787 чоловік.

Він знав про кожну людину більше, ніж вона сама…

Незадовго до ювілейної дати ми поспілкувалися із нинішнім директором ПМЗ Володимиром Кириченко та його працівниками, які добре пам’ятають Віталія Михайловича не тільки як розумного, серйозного керівника, а й добру та хорошу людину.

«Це не лише почесний громадянин нашого міста, а й легендарна людина, яку знали та поважали як в Україні, так і за кордоном. Тому ми вважаємо своїм обов’язком нагадати в таку дату мешканцям Павлограда та інших регіонів країни про Віталія Михайловича. Сьогодні його вже немає, але він залишається у нашій пам’яті та серцях. Ми не можемо не згадати про людину, яка працювала на цьому заводі день і ніч і керувала величезним колективом», — почав свою розповідь Володимир Кириченко.

«Тоді перед підприємством стояли завдання світового масштабу. На завод, який гримів своєю славою та досягненнями на увесь світ, було направлено багато молоді. Я теж був одним з них. Вже тоді по діяльності Віталія Шкуренка я бачив, що це велика та талановита людина, яка для мене була майже недосяжною. І коли я прийшов до нього на співбесіду, я дуже хвилювався. Але даремно — розмова у нас була дуже спокійна та відкрита. І я пішов на ту вакансію, на яку мені сказав Віталій Михайлович, – згадує Володимир Євгенович. – Бувало таке, що на заводі приходилося ночувати, працювати у три зміни, бо обсяги виробництва були колосальні – виготовляли не лише ракети та військово-оборонну техніку, а й відомий кухонний комбайн «Мрія», екскаватори, вітряки, тролейбуси. Разом з нами ночував тут і директор. Він дуже багато навчив людей та вивів їх у світ. Багато його колишніх колег стали відомими людьми не тільки у нас, а й за кордоном. Та і зараз на заводі працює більше 250 людей, які були при керівництві Віталія Михайловича і добре його пам’ятають».

За словами колег, Віталій Михайлович був дуже вимогливим до співробітників. Але завжди захищав своїх людей – всі були із квартирами, їздили на відпочинок, обслуговувалися у лікарнях тощо.

«Якщо хочеш чогось досягти у виробництві, займися побутом людей», — казав ще за життя у своєму інтерв’ю нашим павлоградським колегам-журналістам Віталій Шкуренко.

Він вніс неоціненний вклад у розвиток та благоустрій Павлограда. За його керівництва заводом у місті було збудовано та введено в експлуатацію 300 тис. кв. м. житла, виросли три житлових мікрорайони – Західний, Новий та Північний, збудований пологовий корпус першої міської лікарні, газопровід, міські очисні споруди, кінотеатр «Мир», БК "Машинобудівників", спорткомплекс та плавальний басейн «Дельфін».

Згадує добрим словом та із посмішкою про нього і головний інженер ПМЗ Анатолій Іванович Тихий: «Він був для нас людиною високою та недосяжною. Мабуть, це було вимогою того часу, поставлених перед ним завдань. Також Віталій Михайлович був досить своєрідним. Пам’ятаю, коли кілька робітників проспали після важкої трудової нічної зміни та запізнилися на ранкову оперативку, вважаючи це нормальним, він їм сказав: «Запам’ятайте, коли ви йдете з роботи – не знає ніхто, коли приходите – бачать усі». Так, як керівник він був вимогливим, а як людина, він був дуже добрий та справедливий».

Колеги згадали і про те, що коли під час оперативок та особистих розмов із Віталієм Шкуренко вони починали щось розповідати про себе, він казав: «не треба, я знаю про тебе більше, ніж ти сам про себе знаєш…». І правда, він знав про життя та захоплення кожного свого робітника. Мабуть саме тому завод та його працівники стали відомими на увесь світ, а павлоградці й досі його люблять, поважають та вшановують його пам'ять світлим та добрим словом.

Кріста Офенбах

Leave a comment.

Your email address will not be published. Required fields are marked*